Європейський суперкомп’ютер JUPITER отримує 2600 процесорів SiPearl Rhea1

Французька SiPearl почала постачати процесори Rhea1 компанії Bull для CPU-розділу суперкомп’ютера JUPITER. Система в дослідницькому центрі Юліха вже працює та посідає п’яте місце в рейтингу Top500, але її рекордну продуктивність забезпечує GPU-частина на американських NVIDIA GH200. Додавання європейських чипів має розширити типи наукових задач і посилити технологічну автономію регіону.

Rhea1 містить 80 ядер Arm Neoverse V1 і близько 61 млрд транзисторів. Кожен процесор оснащено чотирма стеками HBM2e загальною місткістю 64 ГБ із заявленою пропускною здатністю 1,8 ТБ/с, а також чотирма каналами DDR5. Така будова орієнтована на обчислення, які постійно переміщують великі масиви даних і не можуть ефективно використовувати тисячі паралельних GPU-потоків.

Процесорний розділ JUPITER складатиметься з 1300 вузлів по два Rhea1, тобто загалом із 2600 CPU. Очікувана пікова потужність — близько 5 петафлопс. Це набагато менше за exascale-рівень прискорювальної частини, однак пряме порівняння вводить в оману: різні розділи призначені для різних алгоритмів, типів даних і моделей паралелізму.

Основний Booster уже використовує приблизно 24 тисячі суперчипів NVIDIA GH200, де Arm Grace CPU поєднаний із H200 GPU. Саме він дозволив JUPITER стати першою exascale-системою Європейського Союзу. Rhea1 доповнює цей масив для послідовніших або чутливих до пропускної здатності пам’яті програм. Планувальник зможе спрямовувати етапи однієї наукової роботи на найбільш відповідний тип вузла.

Архітектура нагадує Fujitsu A64FX, який свого часу вивів японський Fugaku на вершину Top500. Високе співвідношення пропускної здатності пам’яті до обчислювальної потужності часто допомагає у фізичному моделюванні, кліматі, матеріалознавстві та розрідженій лінійній алгебрі. Такі навантаження можуть показувати сильні результати в HPCG, навіть якщо їхня теоретична швидкість HPL виглядає скромнішою.

Rhea1 розроблявся кілька років і використовує ядра Neoverse V1, тоді як у Grace встановлено новіші V2. Тому сам факт європейського походження не доводить переваги над альтернативами. Важливими будуть реальні вимірювання продуктивності, енергоспоживання, надійності й зрілості компіляторів. Дослідникам потрібен не лише чип, а оптимізовані бібліотеки, профілювання та стабільна підтримка програм.

Для Європи поставка є політичним і промисловим етапом: ключовий CPU спроєктовано в регіоні в межах довгострокової HPC-стратегії. Наступний Rhea2 уже планують для суперкомп’ютера Alice Recoque разом із AMD MI430X. Проте повного технологічного суверенітету ще немає — виробництво та багато компонентів глобальні. Успіх Rhea1 визначать не церемонії постачання, а завантаження системи реальними науковими задачами й доступність екосистеми для розробників.