Саморобний USB-накопичувач на магнітних осердях уперше переніс файл між ПК
Пристрій розміром майже з обідню тарілку зберігає лише 128 байтів, зате наочно показує роботу пам’яті до епохи напівпровідників.
Японський ентузіаст @dydt_Nao завершив незвичайний USB-накопичувач на магнітних осердях і продемонстрував перенесення текстового файлу з одного ПК на інший. Автор називає це, ймовірно, першим подібним використанням старої технології як повноцінного «sneakernet»-носія. Демонстрація підтверджує практичну працездатність конкретної саморобки, хоча твердження про світову першість незалежно не доведене.
Магнітна пам’ять зберігає біти у маленьких феритових кільцях, крізь які вручну або автоматично прокладені дроти. Напрямок намагнічування осердя відповідає нулю чи одиниці. Такі матриці використовувалися у комп’ютерах середини XX століття: вони були енергонезалежними, витримували складні умови й не втрачали дані після вимкнення живлення, але потребували великої кількості матеріалу та складного монтажу.
Новий пристрій має місткість лише 128 байтів — не кілобайтів і тим більше не мегабайтів. Цього достатньо для дуже короткого тексту або крихітного зображення, але не для сучасного документа. Матриця при цьому займає площу приблизно 30×30 см. Різниця з флешкою добре показує прогрес щільності: звичайний USB-носій уміщує мільярди разів більше даних у корпусі, який легко сховати в кишені.
Світлодіодна індикація дозволяє бачити стан окремих бітів, перетворюючи накопичувач на навчальний стенд. У класичній пам’яті читання часто є руйнівним: визначення стану осердя переводить його у відоме положення, після чого контролер має записати прочитане значення назад. Джерело зазначає, що у саморобній реалізації дані, за наявним розумінням, стираються під час читання. Це принципово відрізняє її від повсякденної флеш-пам’яті.
USB тут виконує роль сучасного інтерфейсу, але не змінює фізичну природу сховища. Контролер перетворює команди комп’ютера на імпульси у вибраних дротах матриці та збирає результат із чутливої лінії. Основна інженерна складність полягає не у швидкості USB, а в адресації кожного осердя, правильних струмах і надійному відновленні стану.
Практичної конкуренції SSD чи флешкам проєкт не створює. Його цінність — у збереженні історії обчислювальної техніки та в можливості фізично побачити біт, який у сучасному чипі прихований на нанометровому рівні. Пристрій планують демонструвати на Maker Faire Tokyo 5–6 вересня. Це радше інтерактивний музейний експонат і майстерний інженерний експеримент, ніж продукт для зберігання даних.
Матеріал підготовлений редакцією HARDW на основі публікації Tom’s Hardware.
Відкрити оригінал на Tom’s Hardware ↗
