На Тайвані дев’ятьох осіб звинуватили в незаконному експорті серверів Nvidia B300

Окружна прокуратура Кілунга на Тайвані висунула обвинувачення дев’ятьом особам у справі про ймовірне незаконне вивезення серверів із прискорювачами Nvidia B300 до Китаю. Йдеться про контрольоване високопродуктивне обладнання для штучного інтелекту. Важливо підкреслити: обвинувальний акт викладає версію слідства, а не встановлену судом вину. Остаточну оцінку доказам і ролі кожного фігуранта має дати суд.

За матеріалами, переказаними Tom’s Hardware, схема почалася із замовлення 130 систем через Flying Tiger Tech — компанію, яка мала право працювати з таким обладнанням, — та дистриб’ютора Albatron. У документах нібито зазначали використання серверів на Тайвані. Водночас перевірка майданчика колокації, за версією слідства, мала показати, що він не здатний прийняти всі 130 машин.

Як могли обходити контроль

Дозвіл на постачання начебто отримували трьома частинами: спочатку на дві системи, потім двічі по 64. Слідчі стверджують, що з перших 74 серверів 16 у січні 2026 року відправили безпосередньо до Китаю, 50 — через Індонезію, а ще вісім — маршрутами через Японію та Гонконг. Транзит через треті юрисдикції сам по собі не доводить порушення, але може бути незаконним, якщо приховує реального кінцевого користувача або суперечить умовам експортної ліцензії.

Прокуратура також описує документи про встановлення обладнання на Тайвані, яке фактично могло не відбутися. У повідомленні згадується близько 39 млн нових тайванських доларів за такими роботами. Заявлений прибуток від операції оцінюють у $21,21 млн. Ці суми є твердженнями сторони обвинувачення й потребують перевірки під час розгляду справи.

Чому B300 контролюють особливо суворо

Прискорювачі класу B300 призначені для масштабного навчання та інференсу моделей. Одна система коштує дорого, але її головна цінність полягає у високій обчислювальній щільності та швидкій пам’яті. Кілька десятків серверів можуть стати ядром потужного AI-кластера. Саме тому США та партнери контролюють кінцевого отримувача, а Тайвань посилює нагляд за постачальниками та посередниками у власній юрисдикції.

Для легального бізнесу ця справа показує, що формальної адреси доставки вже недостатньо. Дистриб’ютори мають перевіряти місткість датацентру, структуру власності клієнта, джерело фінансування та реальний маршрут обладнання. Незвична логістика, дроблення великого замовлення і невідповідність між заявленою інфраструктурою та кількістю серверів є сигналами ризику.

За повідомленням джерела, інкриміновані порушення можуть передбачати покарання до п’яти або шести років залежно від конкретного епізоду. Але навіть незалежно від майбутнього вироку справа демонструє зміну практики експортного контролю: увага переходить від окремого чипа до повного ланцюга — покупця, інсталяції, платежів, транзитних країн і фактичного місця роботи сервера.